Про м. Черкаси

Черкаси — місто в Україні, обласний та районний центр в Центральній Україні, адміністративний центр Черкаської міської громади, промисловий центр Центрального економічного району, значний культурний та освітній осередок. Відоме з кінця XIV ст. і за час свого існування відіграло певну роль в історії всієї України. Черкаси були осередком формування Козаччини, мешканці міста брали безпосередню участь у Хмельниччині (1648—1657) та Коліївщині (1768—1769). Зростання міста після отримання статусу обласного центру призвело до перетворення його на великий промисловий центр і головний культурний осередок регіону. Чисельність населення станом на 2025 рік — 264 тис. осіб.

Походження топоніму «Черкаси»

Походження топоніму «Черкаси» та його істинна етимологія лишається нерозв'язаною і дотепер загадкою. На сьогодні існують такі основні версії:

• від тюркізмів виходить Олександр Знойко, стверджуючи, що назва «черкаси» походить від чири киши або чири кисі, що означає «люди сили» або «люди армії». Це тлумачення повністю доводить ідеї тюрксько-слов'янського єднання в боротьбі проти половців у домонгольський період;
• ще одна версія тлумачення топоніма Черкаси походить від прасл.: *čьrkati («черкати межу»), бо місто було розташоване на межі Змієвих валів;
• зовсім новою версією стала та, у якій стверджується, що походження назви слід шукати у індоєвропейському корінні, а саме, що назва утворилася ще в давнину у карпатському регіоні від коренів двох стародавніх мов — іллірійської («чрха» — чорна річка) і фракійської («кас» — чистий, прозорий), і XIV століття була перенесена на нове наддніпрянське місто.

Проблематика заснування міста

Проблематику заснування міста, точної дати якого не відомо, в різний час і різні вчені розв'язували по-різному:

• ряд дослідників обстоює заснування Черкас у дотатарську добу (до 1240 року) — поселення або місто могло бути закладено представниками войовничих племен, що увійшли в історію під загальною назвою чорні клобуки. На користь цього говорить те, що торки, берендеї, печеніги та інші сусідні з Руссю народи називались черкасами. Ця тюркська кіннота, на думку відомого історика Б. Д. Грекова, в XI—XII століттях масово осідала нижче Києва, і за часів князя Володимира Мономаха (1116) вели боротьбу проти половців. Ймовірно, що ці племена могли мати своє головне місто, яке кияни називали Черкаськом. У цьому разі при заснуванні міста вже тоді був присутній слов'янський компонент. Цю версію висловив краєзнавець Олександр Знойко у книзі «Міфи Київської землі та події стародавні»;
• за польськими джерелами, Черкаси завдячують своїй появі саме привілеям польських королів. Зокрема, в привілеях, дарованих королем Станіславом-Августом, сказано: «жителі Черкас між іншими документами представили на доказ своїх прав опис замку Канівського, зроблений 1552 року, з якого видно, що коли великий князь литовський Гедимін завоював над морем Кафу, Перекоп і Черкаси П'ятигорські, та привів частину черкасів, тоді, оселивши їх над Дніпром, місто Черкаси ними заселив і поклав йому початок.»;
• нова версія, яка намагається пояснити дату заснування міста, висунута істориками Дмитром Куштаном та Валерієм Ластовським у їхній книзі «Археологія та рання історія Черкас». Дослідники відкидають панівну раніше версію про те, що Черкаси виникли наприкінці XIII століття і стверджують, що місто виникло як литовський прикордонний замок у другій половині XIV століття;
• існує також версія про те, що Черкаси ніби-то заснувала все-таки група слов'ян-русів, але яка повернулась із П'ятигір'я на Північно-Західному Кавказі, причому до того там же асимілювавшись з попередниками адигів — черкесів. Від них вони отримали назву і козацьку ментальність, що дозволила не лише звести міцну фортецю, а й стати ядром формування майбутньої української козацької народності.

Перша достовірна згадка про Черкаси міститься в грамоті князя Федора Коріатовича 1392 року, в якій згадується черкаський воєвода Бедрих (Бедришко). Водночас є згадка міста в українському письмовому джерелі — Густинському літописі — яка датується 1305 роком.

Географія та історичний ландшафт

Місто Черкаси розташоване на високому правому березі головної річкової артерії України — Дніпра, зокрема, створеного в його середній течії Кременчуцького водосховища, через яке збудовано чи не найбільший міст-дамбу в Україні. Рельєф історичної частини міста сформували Замкова гора, на якій розташовувався Черкаський замок, та численні яри в Соснівці. Але більша частина міста розташована на рівнині. Інтенсивна урбанізація спотворила історичний природний ландшафт дніпровських пагорбів у Черкасах. Особливо руйнівними виявилися дії радянських містобудівників.

На початку 1960-х років, із знищенням Свято-Троїцького храму та городища й подальшим зведенням меморіального комплексу «Пагорб Слави» на місці Замкової гори, було втрачено недосліджений археологічний культурний шар, оскільки історичний рельєф пагорба поховали під великою купою ґрунту. Згодом було спотворено унікальний історико-ландшафтний комплекс берегових схилів між річковим портом та Черкаським замчищем. А в 1990-х роках замито піском історичний Чорний яр, посеред якого поставлені каналізаційні відстійники. Але на території міста лишаються і заповідні та природоохоронні ділянки — так, рішенням облвиконкому від 29 березня 1991 року створено заповідну територію «Черкаські берегові схили».

Історична спадщина

Отже, в історії Черкас досі є багато маловивчених сторінок. Значний вплив на сучасне розуміння історичного розвитку міста і краю має той факт, що воно переважно формувалось російською, а пізніше радянською історіографією, через що деякі періоди міської історії лишаються невисвітленими, частина документів замовчуються, або й дотепер викривляються. І хоча про початки Черкас відомо мало, достеменним є факт існування і зростання міста вже в XIV столітті та перетворення його надалі на значний осередок Козаччини (Черкаси були центром козацьких полків з 1625 по 1687 роки), відтак участь громади міста в усіх важливих подіях козацької історії України — від Хмельниччини до Коліївщини.

На території Черкас в першій половині 1664 року точилися бої козаків Правобережного гетьмана Павла Тетері та польських загонів з лівобережними козаками під керуванням гетьмана Івана Брюховецького та московськими військами. Значення міста як козацького центру було таким важливим, що якийсь час іменування черкаси правило етнонімом всіх українців.

Безперечним також є економічне піднесення і українське культурне життя в Черкасах у другій половині XIX — початку XX століття. Місто не оминули ані жорстокі соціальні експерименти перших десятиліть радянської влади, ні тягар Другої Світової війни. За переказами старожилів міста, радянська влада вивезла з території Черкас та Черкаської області багато коштовностей козацької доби, що мають як велику матеріальну, так і історичну цінність. Вирішальним же для відбудови й подальшого розвитку Черкас стало те, що від 1954 року місто стало адміністративним центром «наймолодшої» області держави.

Територія сучасного міста як місце проживання людей відома віддавна. Так, вона перебувала в зоні стійкої залюдненості і господарської діяльності первісної людини вже в пізньому палеоліті (40-10 тисяч років тому). Тут виявлено 22 археологічні пам'ятки: поселення доби мезоліту, знахідки доби неоліту, дві групи курганів з 9 насипами, поселення і могильник бронзової доби, чотири городища та сім поселень зарубинецької культури, два поселення та могильник черняхівської культури, два поселення ранніх слов'ян, городище XIII—XIV століть, поселення та два городища XIV—XVII століть тощо. Дві з них мають національне значення. Декілька з цих пам'яток було досліджено археологами. Найстародавніші з них датовані 1-2 тисячоліттям до н. е. Всього на території міста було виявлено 4 древніх городища. Частина міста затоплена водами Кременчуцького водосховища, що унеможливлює вивчення саме найдавнішої частини міста, розташованої на березі Дніпра. Щодо виникнення сталого історичного поселення і заснування власне Черкас й донині точаться запеклі дискусії та суперечки. Беззаперечним лишається факт, що як постійне поселення Черкаси відомі принаймні з кінця XIII століття. Так відомі західні географи кінця Середньовіччя — початку Новочасся Герберштейн та Боплан вважали Черкаси дуже древнім містом.

Площа міста Черкаси станом на 2010 рік складає 69 км². Місто простяглось на 17 км уздовж берега Кременчуцького водосховища, водночас завширшки Черкаси лише 8 км. З північного заходу та з півночі місто оточує лісовий масив — Черкаський бір.

Освіта

У сучасних Черкасах функціонують заклади дошкільної, шкільної, як загальної, так і нового типу, та позашкільної освіти, причому як державні, так і приватної форми власності. Система дошкільних закладів у місті представлена розгалуженою мережею ясел і дитячих садочків близько 50 закладів.

Яскравим представником ЗДО міста є Заклад дошкільної освіти № 46 «Малюк», якому довіряють найдорожче — наших дітей, цвіт української нації. Керівником закладу є Пилипенко Віта Миколаївна.